Друже, йди ти у відпустку

А сіла ось учора писати тексти та не змогла зліпити два слова. І одразу подумала, що скільки не харапудься і не вистрибуй зі штанців, мовляв, нема часу відпочивати і я все зможу, але працювати без ресурсу - дуже непросто. Та й нечесно. Стосовно команди, процесів. І стосовно себе - що найголовніше. На коротких дистанціях простежити цю кореляцію між працею і відпочинком просто. Набагато складніше відстежити такі штуки на дистанції за кілька місяців.

Наївний котик, я думала, що зможу бути однаково продуктивна протягом цілого року (до речі, передчуваю, що й інші такі ж котики, особливо ті з нас, які фрілансери й просто чуваки, що почали самостійно планувати час, впадають у подібний колапс).

Якийсь час тому було дуже модно говорити про вигоряння та професійну анемію. І на цьому фоні мені дуже подобається ідея про те, що незабаром професійне вигоряння вийде з моди. Буде навіть трошки ніяково вигоряти - справді чувак, а як це ти не помітив, що вигоряєш? Як це не зумів правильно розподілити сили та процеси?

Доведено: за активністю слідує бездіяльність. Ось вам трохи симптоматики на випадок, якщо думаєте, що ви заводний кіборг і відпочивати справа для дурнів:

• кисне продуктивність. А це та сама штука, яка дозволяє творити та досягати.
• бідніє думка. Знижується здатність вирішувати завдання - так-так, це коли забуваєш слова і тупиш у середині речення.
• нуль інтересу вистрибувати, досліджувати, вигадувати. Дуже складно зосередитись.
• важко зосередитися.
• після пробудження через 2-3 години можна скластися на смітник.

Чуваки, у таких випадках приписана відпустка. І не морозьтеся, бо згорите. Варто до речі, зауважити, що фізіологія в даному питанні взагалі не відповідає прийнятій громадській думці, мовляв, відпустка потрібна не більше, ніж раз на рік. Це не так. І якщо раптом вам здається, що ви зникли раніше часу, то швидше за все вам не здається. І тут найпровальніша справа - це почати шукати проблему в собі та працювати через силу. Я перевіряла. Хочете бути неврастеніком чи істеричкою без сну? Велкам.

Я тут прочитала, що оптимальний варіант співвідношення роботи/відпочинку є 11/1 (11 місяців роботи та 1 місяць відпочинку). Погуглила - ні фіга. Ця схема не підтверджена жодними серйозними дослідженнями. Сформувалася вона історично для фізичної праці й була спроєктована на працю інтелектуальну, що, погодьтеся, дуже так собі. Є таке передчуття, що у нормальної людини не вистачить сил працювати інтелектуально на всю котушку протягом усіх 11 місяців (навіть по 8 годин на день). Тому ті, хто опинилися в таких умовах, змушені різними способами філонити: фейсубчек, перекури, колупання в носі - включається такий давній механізм самозбереження.

До речі, колись Аня Стеценко озвучила офігенну ідею: запиляти рейтинг вигоряння. Наскільки часто вигоряють люди в компаніях та за яких обставин.Тоді зрозуміло, що до лідерів таких забігів краще не йти. Швидше за все там не пахне правильною постановкою завдань, адекватними очікуваннями та взаємодіями. Помітила тут дещо за своїм досвідом (пара моментів від капітана очевидність, яку ми чомусь любимо ігнорувати):

• Чим насиченіше навантаження, тим швидше і глибший період бездіяльності. Це означає, що потрібно розподіляти сили та заздалегідь планувати час на тайм-аут. Знову ж таки, з особистого досвіду: працювати на всю котушку можна максимум 3-4 місяці. Далі все - недокрів'я та анабіоз.
• Вихід із фази бездіяльності залежить від якості відпочинку.

Зі спостережень: якщо відпочивати активно (дорога, похід, пікнік, легка тусовочка біля моря) – відновитися можна за два тижні. За пасивного відпочинку - сон, читання, кіношки, може не вистачити навіть місяця. Чим довше старанно працюєш – тим яскравіше треба відпочивати. Не найкраща ідея провести відпустку вдома - час пролітає швидко, а домашню рутинку ніхто не скасовував. За підсумками, зомбі ефекту все одно не обманювати - дуже потрібно змінювати картинку.

Що з цього випливає?

• Коли плануєте час на проєкт, варто враховувати, що через певний час кураж та продуктивність закінчаться. На скільки вам вистачить — залежить від здоров'я (фізичного/ментального) та насиченості процесів.
• Якщо потрібно працювати 8 годин щодня, важливо розподіляти час. Виділяти години для розвитку, коли можна не працювати, а просто почитати, пошаритися, поекспериментувати, подивитися корисні відоси. Якщо цього не робити, то за кілька місяців ви фізично не зможете працювати (до відпустки можна і не дотягнути).

Навіщо всі ці розмови про відпустку?

Пошукала трошки інформації та дійшла висновку, що жодних солідних досліджень на тему витривалості без відпустки не існує (принаймні жодних однозначних результатів в інтернеті не опубліковано). До речі, навіть цікаво, скільки місяців ви можете працювати без шкоди для продуктивності? Ну і за якого навантаження?

А ще, скільки місяців вам потрібно для повного відновлення і за якої якості відпочинку. Якщо буде натхнення – напишіть мені (hidden) це ж ціле поле для народного дослідження.

Раптом вам потрібно дотягнути до буйка, коли сили вичерпалися: є цілий комплекс інструментів, який дозволяє зберегти продуктивність – здорова їжа, сон, спорт. Якщо ми не будемо правильно харчуватися, рухатися і самозберігатися, то всі процеси в результаті триматимуться тільки на силі волі - а це вже ось те саме вигоряння. Окремо хочеться сказати про медитацію як інструмент для продуктивності.

Медитація - це не про ченця в човнику, що застиг блаженно в позі лотоса. Це усвідомлений роздум, коли звертаєш увагу на якусь зі сфер свого життя. У медитації можна подумати, поспостерігати, усвідомити – погодьтеся, це корисно. А ще медитація – це крута профілактика зайвої емоційності. Емоції часто заважають нам бути продуктивними.

І так, найкраще, що можна зробити в режимі відпустки – розпланувати відпочинок до останнього дня та не чіпати комп'ютер. Бережіть себе, комраден. І, будь ласка, use your summer.

ЗИ:навздогін кілька лекцій ТЕD на тему творчого вигоряння. А я пішла їсти бутерброд та збирати валізи

Стінг: Як я знову почав писати пісні
Штефан Загмайстер: Сила відпусткиЮнг-ха Кім: Почніть творити прямо зараз
Джо Сабіа: Технології оповідання
Джулі Берстайн: 4 уроки про творчий підхід