Чому важливо знижувати важливість своїх текстів

*Це неекологічна стаття, хлопці. І мені навіть трохи ніяково з цього приводу, але мовчати якось не виходить. Якщо що - можете потім кинути в мене капцем.

Ніколи не вважала, що пишу досить добре (так, тут я ніби одягаю біле пальто). І здається, в цьому фішка - та сама, яка змушує постійно качати епістолярний м'яз, ходити за словниками та не ображатися на конструктивну критику.

Якщо за такого розкладу хтось називає мій текст говним - не так боляче. Досить зробити правильні висновки та йти далі. Ми живемо за часів фейсбуку – ідеального майданчика для самолюбування, де писати може кожен. І тут, хлопці, підстерігають різного толку небезпеки - залежно від розміру почуття власної важливості. Тому, що між "краще не писати, коли особливо нема чого сказати" та "щось давно не писала, треба щось запостити" народ все частіше обирає останнє.

Своєю чергою це впливає на якість контенту в ефірі. А заразом і на те, що якийсь черговий письменник поставить фатальне питання: "Я щолі також не можу?". І потім він бере і може. А потім додає до опису профайлу: "Письменник. Драматург. Копірайтир". Звідси бліді копірайтерські роботи в інтернеті, які нічим не відрізняються один від одного (їх же нам надсилають як тестовий).

Бліді, нічим не відрізняються один від одного пости на тему відносин/лідерства/бізнесу у стрічці. Бліді, нічим не відрізняються один від одного промо курсів з копірайтингу. "Секундочку" - скажете ви - "Зло, не можна просто так лаяти людей і обзивати тексти посередніми. Текст - суб'єктивна штука і ставлення до нього таке ж. Ти, мабуть, теж не зразок".

Секундочку - скажу я вам, хлопці. Є критерії хорошого тексту. Як мінімум:

Мета – інформативна, превентивна, розважальна. Це те, навіщо ви пишете. Ділитесь експертною думкою? Попереджуєте? Просто прийшли пожартувати?
Логіка. Це послідовність. Якщо почав про суницю - закінчуй збиранням врожаю, а не селекцією єдинорогів.
Експертиза. Іншими словами – щоб писати добре, потрібно писати про те, в чому розумієшся. Не лізти в політику, якщо репостиш рецепти картоплі. Не вивчати життя, якщо вариш мило. Якщо хочеться розвивати блог - доведеться рости духовно.
Грамотність. Усі ці "хочу сказати ЗА ТЕ, що можна зробити". . . "протягом життя", "за ідеєю", "у ліжку", "не вийде З моди" свистають звідусіль.
Чесність. Чесний текст – сильний текст. Це про вміння називати речі своїми іменами. Про власну позицію і побоювання здатися безглуздим або залишитися незрозумілим. А ще це про відсутність самолюбування та необ'єктивних оцінок. Наприклад, замість “вагітність – найкращий час в моєму житті” чесно розповісти про токсикоз. Замість "я маститий бізнес-тренер" поділитися повчальними факапами з практики. А лідерство на ринку копірайтингу довести прикладами робіт.
Свіжість (не кажу унікальність) мови. Щонайменше відсутність штампованих оборотів

"кожен з нас колись замислювався. . . ", "мене часто запитують про. . . ", "сьогодні пили з Олею каву та обговорювали…", "складно знайти людину, яка б не чула про. . . ", "навряд хто з нас не. . .", "ми живемо у світі, який. . . . ", "фейсбук запитує, що в мене нового. . . ", "багато хто думає, що блабла, але насправді блабла. .."

Лаконічність. Говорити просто і не накручувати зайвого. Це коли замість “Йде бичок гойдається” для солідності пишуть “Ходіння та похитування здійснюється бичком” (про бичка, це приклад із книги С. Карепіної).

Нещодавно знайомий копірайтер хвалився, що у нього за ГОЛОВРЕДОМ 10 балів. Але це не є аргументом. Тому, що до будь-якого сервісу добре підключати здоровий глузд. І ось на тлі всього цього мені здається, що дуже не завадить іноді знижувати важливість своїх текстів.

Вимкнути автопілот

Актуально не лише по життю, а й для ділового листування. Особливо актуально для рекрутингу, коли вже навчився писати непогані листи. Періодично виходити з зони комфорту, і спробувати зробити не за звичкою - розбавити оберти, пошукати синоніми, розплутати звичні конструкції.

Робити ретроспективу

Класна практика – чудово ілюструє прогрес чи регрес і показує точки додаткового зростання. Раз на кілька місяців переглядати власні тексти. Найнесподіваніші результати виходять у проміжку півріччя - тут чекають інсайти не лише про текст, а й про особистісні зміни.

Вчитися та просити зворотній зв'язок

Бажано - конструктивний. Ідеально - вибрати добротний розвиваючий курс із практичними завданнями та докладним зворотним зв'язком.

Якщо немає ні бажання, ні потреби, а текст зводиться до опису вакансій та листів - запитайте у команди, що вони думають про вашу творчість.

Писати в блокнотик

Фіксувати те, що сподобалося. Записувати власні думки, цитувати вдалі жарти, колекціонувати дивні дурні слова - розвиває увагу до прекрасного. Страхує у моменти, коли немає натхнення. Ну і на випадок, якщо я таки не дуже придатно формулюю думку: цей текст не про те, що краще не писати. Він про те, що важливо брати відповідально за все, що видаєш у світ.

Найчастіше запитувати себе: що я пишу? Наскільки добре це роблю? І вищий пілотаж: що буде, якщо я зараз цього не напишу? Робити щось для галочки просто тому, що "давно нічого не постив" - жлобство.

І так у всьому.