Напишіть нам
Трохи про творчу фригідність та імпотенцію. Ось ця штука – коли тобі хочеться обертати планету, винаходити, з'єднувати елементи, підривати та вигадувати – поступово атрофується у світі, де достатньо тапнути по екрану або просто ввести запит до рядка пошукача.
Ми приходимо в легкий екстаз і збудження, щоразу бачимо чиюсь придатну ідею, славний проєкт. Але цей самий кураж складно досягти без зовнішніх збудників - хочеться, щоб хтось ззовні прийшов і структурував, завів тебе на рух, зростання і результат, привів за руку і надихнув. Ну і звичайно, ідеально, якщо при цьому не доводиться сильно напружуватись - коучіть, мотивуйте мене повністю. Якоїсь миті я спіймала себе за руку - Злоя, котик, та ти ж давно перестала заводитися з пів оберту. Де твор-чеське з-буд-жен-ня?
Заходжу в інтернет і споживаю: дивлюся кіношку, читаю нотатки, гортаю стрічку - все це результати чужої уяви, чужого збудження. Все, що мені потрібно - це тапнути по екрану і вибрати, що заведе мене цього разу: тед-виступ, чергова серія "чорного дзеркала" або фітнес-хвилинка на ютубі. Споживання суцільне.
А що станеться, якщо закінчаться глобальні забави, якими тільки пальчиком тапни й ти в Едемі? Особисто я не даю гарантій, що не ляжу килимком, втупившись у стелю. Але хіба це ок? І хіба це було про мене завжди?
Особливо в дитинстві: пошук пригод, творчість і відвага, що змушує стрибати нас з даху сараю, рятувати цуценят, читати, майструвати картонні трикутники і битися на ніжках табурету - це ж опція, вбудована у кожну людину від народження.Це природний ген антискуки, двигун найпотужніших, нехай часом ідіотичних творчих рішень. І цей ген можна розвивати - прокачувати і відчувати. Як м'яз.
Птмш, якщо не напружувати уяву, свого внутрішнього творця - він зіщулиться і перетворюється на ганчірку. Якщо весь час користувати чуже – перестаєш рости. І в спробах отримати задоволення знову і знову доведеться стимулювати себе штучно. Я не можу без інстаграми. Я не можу без фейсбучка, без ось цієї строкатої й іноді тупуватої стрічки новин - тому, що я шукаю задоволення, шукаю чим себе зайняти, чим розкрутити на емоцію, на ідею.
Готові розваги – це така пігулка від творчої фригідності. Тільки це порушує гормональний баланс і підвищує ризик розучитися уявляти, розучитися думати та розуміти власні бажання. Але й тут, як розумієте, на допомогу прийде цілий оберемок статей про “пошук покликання” та “як перемогти нудьгу”. Деякі умільці будують цілу систему тренінгів.
У результаті виходить, що з кожним разом все важче вразитись. Завестись по-справжньому. І дуже мені стає прикро. Тому що бездумне споживання - це грішок, який геть-чисто губить уяву і творчість. Поки я балуюся всім готовеньким, я просто не встигаю слухати, створювати й думати - що я і хто я, що мені потрібно в цьому житті, що я можу їй дати та куди взагалі йду?
І виходить, що я відкладаю творчі пригоди, я зраджую внутрішнього творця і маленького впертого капітана, який шукає відкриттів, в обмін на тупе халявне збудження - тапні, друже. Візьми та споживай. Фак еа. Загалом, ви зрозуміли до чого весь цей мислепотік, так? Нам потрібні самозростання і самореволюція – читати, блукати, шукати та пробувати. Надихатись, а не споживати. Помилятися, а не чекати на гарантії успішного результату. Перетворювати та вчитися, а не копіпастити.
Тож швидше ж, на 1, 2, 3, вирубаємо техніку, візьмемо прапори та вийдемо на вулиці міняти світ! Розкрутимо на 360, і як запалимо, як заживемо по-новому! . . Жартую, звісно. Продовжуємо працювати. 3 години до кінця робочого дня.
Тільки обіцяйте мені подумати про творчість і споживач, відгортаючи стрічку фейсбучка в метро, по дорозі додому. Інакше навіщо я тут сублімувала потік справжнього творчого збудження?
автор: Злоя Борщ
Abonnieren
Успіх! 