Ми з IT recruitment agency Indigo продовжуємо розповідати історії наших земляків, які розвивають кар'єру в інших країнах — про можливості та куди ж без них труднощі. У першому випуску ми поспілкувалися з Анною Лавровою, IT Project Manager із Дубай. У другому звернулися до Андрія Тараканова, Senior Unity Developer компанії у сфері гейм-девелопменту, який вже пів тора роки живе і працює в Лондоні.
Андрій: Особливих сумнівів не було. Бо давно хотілося переїхати до іншої країни. Завжди були побоювання, що не дадуть візу або не пройду тест на знання англійської, але вони не справдилися.
Андрій: Моя дружина дуже хотіла переїхати саме до Лондона. Це, певно, і стало основним аргументом. До того ж я знаю мову, люблю Велику Британію, Лондон відомий великою кількістю робочих місць у сфері IT та високими зарплатами.
Андрій: Я випадково відкрив LinkedIn та побачив лист із пропозицією про роботу в Лондоні. Це був лист від Indigo Tech Recruiters. Після спілкування з рекрутером агентства та перевірки мого рівня англійської мені призначили співбесіду з головою рекрутингу з Лондона, де я мав шанс поговорити з нейтів-спікером. Після цього була співбесіда з головою розробки, а потім — технічне інтерв'ю з розробниками компанії, де було оцінено мої скіли як розробника. Всі кроки онлайн через Skype. Зазвичай кандидатам дають тестове завдання або призначають особисту співбесіду з перельотом до Лондона, але мені пощастило, мабуть, і я пропустив ці кроки. Співбесіди проходили в не дуже зручний час, оскільки різниця з Лондоном три години. Доводилося знаходити час серед дня чи пізно увечері.
Андрій: Для робочої візи потрібно отримувати сертифікат про відсутність туберкульозу, який роблять в одній клініці, та скласти тест IELTS на знання англійської мови, який проходить кілька разів на місяць в одній із двох шкіл. Це зайняло у мене два місяці та було дуже стресовим. Після цього необхідно чекати своєї черги на подання документів в одному-єдиному візовому центрі два тижні, і результати ще три тижні. Було весело…
Також, по приїзді до Лондона, потрібно було шукати житло в стислий термін, відкривати рахунок у банку, реєструватися в поліції тощо. Перші три місяці я жив у Лондоні без дружини та дітей, облаштовувався.
Андрій: Робочий процес був таким самим, як і в моїй попередній компанії в Києві (Андрій і до цього працював у сфері гейм-девелопменту — прим. ред.). Можливо, ціни на вуличну їжу, проїзд та оренду можуть бути дуже шокуючими.
Андрій: Фокус на командній роботі є й у добрих українських компаніях, де мені пощастило працювати. Тренінги з харасменту - це швидше зобов'язання, компанії мусять їх проводити. Але у нас у компанії дружня атмосфера, то й подібних проблем поки що не виникало.
У робочому процесі мені особливих відмінностей не було. Хоча у Лондоні працівники захищені законами праці, і роботодавець зобов'язаний їх дотримуватися. А в Києві часто доводиться покладатися на доброчесність та слово честі. Один із цікавих спостережень: у Лондоні люди п'ють не менше, ніж в Україні, а може й більше.
Можу ще сказати, що туманність та дощовість Лондона перебільшена. Погода помірна. Немає яскраво виражених сезонів, але й опадів небагато, а цього року було неймовірно спекотно влітку.
Андрій: Так, у гарних фахівцях зацікавленість завжди є. Наприклад, у нас у компанії працює та працювало близько десятка людей з України: програмісти, художники, аналітики, менеджери. Щоб претендувати на роботу в Лондоні, потрібно знати англійську на середньому рівні, мати багатий досвід та добре володіти навичками своєї професії.
Андрій: Сім'я переїхала до мене за три місяці, коли я знайшов житло та облаштувався. Приємно здивувало, що освіта безкоштовна. Мій старший син вже ходить до школи щодня, хоча йому лише чотири. Садочки та інший чайлдкейр – 15 годин на тиждень коштом держави з трьох років, що теж дуже непогано. До школи беруть тих, хто живе ближче. Деякі сім'ї спеціально переїжджають ближче, щоб вступити до кращих, але ми так не робили. Оскільки у Лондоні багато іммігрантів, у школах з розумінням ставляться до процесу навчання дітей. Плюс добре, що діти дуже швидко схоплюють мову.
Андрій: Я б і зараз переїхав до Лондона. Важко пояснити чому. Є шанс познайомитись з представниками різних культур, держав… Наприклад, у моїй поточній компанії працює багато цікавих людей зі схожими захопленнями.
Отже, наш другий герой розповів нам про те, як йому живеться і працюється в місті туманів, турботи про діток, високі зарплати та шокуючі ціни — Лондон. І плануємо продовжувати серію розмов — чекайте на нові розповіді наших співвітчизників, які знайшли професійне щастя в різних куточках планети.
діалог вела: Катерина Маєвська