Перфекціонізм у роботі. Чим допомагає і чим заважає

Бачили вакансії зі словами “Якщо ви перфекціоніст… то вам до нас”? Деякі компанії у "буде плюсом" або навіть в основних вимогах вказують перфекціонізм. Чи виникає у вас бажання відгукнутися на такі пропозиції?

Є дві позиції фахівців (психологів) щодо перфекціонізму. Одні розрізняють "здоровий" та "нездоровий" перфекціонізм. Радикальніші попереджають, що перфекціонізм як такий — не позитивна риса, а небезпечний противник, з яким треба боротися.

Так що це таке?

Якщо говорити про “здоровий”, або адаптивний, перфекціонізм – який багато психологів взагалі відмовляються називати цим терміном – він характеризується високими стандартами оцінки себе та інших, прагненням до досконалості та увагою до деталей. Це поєднання мотивації досягнення та завзяття, заснованого на власних здібностях та можливостях.

А ось патологічний, деструктивний перфекціонізм — це наполегливе прагнення досягти ідеалу за будь-яку ціну і за будь-яких умов. І при цьому впевненість, що недосконалий результат роботи не має права на існування. Такий підхід може бути гідним захоплення. А даремно. Як правило, від нього більше проблем, ніж користі.

Різниця між цими двома видами має адекватність домагань. Їхній рівень не повинен бути завищеним. Порівняйте:

"Так добре. А тепер ми можемо досягти більшого!

“Ні, так не годиться. Все має бути ідеальним!”
При патологічному перфекціонізмі людина отримує задоволення від роботи (чи іншої діяльності), яка з погляду здорового глузду виконана успішно, іноді навіть добре.
Чим гарний перфекціонізм?

Адаптивний перфекціонізм пов'язують з підвищеною мотивацією та сумлінністю.

Перфекціоністи більше залучаються до роботи, їх не лякають овертайми. Ті, кому властивий “здоровий” перфекціонізм, виявляють прагнення особистісного зростання, високу ефективність, розробляють для себе ефективні стратегії навчання, допомагають іншим на проєктах.

Але, на жаль, дослідження виявили, що навіть адаптивний перфекціонізм тісно пов'язаний з симптомами депресії та тривоги, гострим переживанням провини та нарцисизмом. А ще треба бути уважним, тому що ця загалом позитивна риса може переходити в невротичний, “шкідливий”, перфекціонізм.

Чим заважає перфекціонізм?

Догадуєтеся, що прагнення недосяжного ідеалу за всяку ціну — не дуже мудра витівка? Невротичний перфекціонізм шкідливий і навіть небезпечний.

Він характеризується страхом провалу, страхом зробити найменшу помилку. Адже прийняття помилок як нормальної частини процесу, вміння виправляти їх та вчитися на них – важлива частина як реалізації проєкту, так і професійного зростання. Хто не робить помилок? Правильна відповідь – не “перфекціоніст”. Наслідки:

• Затягування дедлайнів. Як зазначили в коментах до однієї посади із визнанням у перфекціонізмі, справжній перфекціоніст ніколи не довів би свою посаду до такої досконалості, щоб опублікувати.
• Паралізовані творчі здібності. Через побоювання помилитися перфекціоністи зазвичай уникають нестандартних, нових для себе рішень.
• Невміння йти на ризик. Причому ризиком може бути все, де успіх не гарантований. Наприклад, пошук нової роботи.
• Стрес. Постійно турбуючись про дрібниці, людина відчуває сильний стрес - так, здається, стрес усюди й багато хто вже не звертає увагу на це слово. І дивуються, що трапилося з імунною системою, чому складніше думати та постійно хочеться спати.
• Вигоряння. Рано чи пізно приходить виснаження і байдужість до цих чортових проєктів, які все одно не можна довести до досконалості.

Від перфекціоніста-керівника може постраждати вся команда, а не лише він сам. Ця риса виллється в мікроменеджмент, нездатність делегувати, перевантаженість дрібними операційними завданнями, масштабне затягування термінів та напруженість загалом. Крім того, надмірно високі стандарти роблять таких керівників надто критичними. Порівнюючи колег із собою, перфекціоніст може прийняти дотримання нормального людського балансу роботи та особистого життя за лінь і безвідповідальність.

  Масштабне дослідження показало, що перфекціонізм пов'язаний (вчені обережно використовують вираз “приводить до ”) із цілим букетом проблем: депресією та тривожністю, булімією, безсонням, синдромом хронічної втоми, хронічними головними болями. Це не все, але ми не хочемо створити зовсім похмуру атмосферу.

Прикро, що, за всіх витрачених зусиль, перфекціоністи  працюють не ефективніше інших людей. Головна проблема полягає в тому, що перфекціонізм фактично не допомагає людям досягти тих найвищих стандартів, яких вони прагнуть. Але при цьому в сучасній культурі вважається скоріше позитивною рисою. Тільки нещодавно американські вчені почали бити на сполох: в останні десятиліття перфекціонізм міцнішає.

Тим, хто вважає себе перфекціоністом, можна рекомендувати книгу Елізабет Ломбардо "Краще досконалості". Книга допоможе зрозуміти, наскільки ваш перфекціонізм здоровий і наскільки він допомагає чи заважає вам. А компаніям, які вимагають від претендентів перфекціонізм, варто було б уважніше вивчити природу цього феномену. І зрозуміти – воно їм треба? Чи правда вони мають на увазі "нам потрібні люди, які згорятимуть на роботі, вічно затягуватимуть дедлайни і тероризуватимуть підлеглих"? Або переформулювати. "Якщо вам притаманний адаптивний перфекціонізм" - звучить інтригуюче.

А вам властивий перфекціонізм? Здоровий чи патологічний?

автор: Валерія Маляренко